озирати
ОЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що.
Те саме, що огляда́ти 1, 2.
Зінько озирав громаду і лічив (Б. Грінченко);
От пішов я Город озирати. Там ніч, як день (Т. Шевченко);
Пріська підвела голову й озирнула хату (Л. Яновська);
Весело, впевнено озирали хлопці муровану свою цитадель на пропалених сонцем херсонських горбах (О. Гончар);
Влітку з вежі можна озирати весь урожай щедрої степової землі (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)