озирати
ОЗИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОЗИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Те саме, що огляда́ти 1, 2.
Зінько озирав громаду і лічив (Гр., II, 1963, 357);
От пішов я Город озирати. Там ніч, як день (Шевч., І, 1963, 246);
Весело, впевнено озирали хлопці муровану свою цитадель на пропалених сонцем херсонських горбах (Гончар, II, 1959, 106);
Влітку з вежі можна озирати весь урожай щедрої степової землі (Добр., Тече річка.., 1961, 11);
Пріська підвела голову й озирнула хату (Л. Янов., І 1959 190).
Словник української мови (СУМ-11)