озиратися
ОЗИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОЗИРНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
Те саме, що огляда́тися 1–3.
Знехотя озираєшся навкруги, чи не літають кругом тебе якісь інші істоти, чи не виглядають з-за кущів чиїсь очі (І. Нечуй-Левицький);
Підійшовши до найгустішого куща лози, хлопці стали й озирнулися кругом (С. Васильченко);
Грек часто озирався назад і з тривогою поглядав на море (М. Коцюбинський);
Йдучи, шинкарка озирнулася на Якова (Марко Вовчок);
Хлопець озирається до своєї супутниці (О. Гончар);
Уже минув і ворота, коли позад себе почув срібний сміх. Озирнувся – ніде нікого (М. Стельмах);
Кінчивши будь-яку справу, він любив озирнутися назад (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)