озирк
О́ЗИРК, у, ч., розм., рідко.
Швидкий погляд навколо, назад.
В озирку твоєму бачилось жаданнє [жадання] Жити і любити (Я. Щоголів);
Тритузний опинився попереду одинцем, але він, видно, почував, що Кульбака й тут вже наступає йому на п'яти, бо озирнувсь, .. і цей озирок дорого ж йому обійшовсь! (О. Гончар).
◇ (1) З о́зирками:
а) поглядаючи кругом; оглядаючись.
Помітивши Семка,.. дівчина з озирками поспішає до нього (О. Гончар);
б) (зі сл. розка́зувати, кивну́ти, зверну́тися і т. ін.) так, щоб ніхто не бачив і не чув; обережно, обачно.
Ледь помітно, з озирками вона кивнула на знак згоди (з газ.);
З триво́жними о́зирками.
Слуги наші шепотом та з тривожними озирками розказували мені страшні повісті про його [вуйка] лютість (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)