озирк

О́ЗИРК, у, ч., розм., рідко. Дія за знач. озирну́тися, озира́тися.

В озирку твоєму бачилось жаданнє [жадання] Жити і любити (Щог., Поезії, 1958, 215).

◊ З о́зирками — а) поглядаючи кругом; озираючись.

Помітивши Семка, який саме смиче на городі солому, дівчина з озирками поспішає до нього (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 65);

б) обережно, обачно.

А у мого вуйка за давніх часів усеї тої громовини було богато [багато], і довгі ще літа опісля слуги наші шепотом та з тривожними озирками розказували мені страшні повісті про його лютість (Фр., І, 1955, 345).

Значення в інших словниках

1. озирк — о́зирк іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. озирк — -у, ч., розм., рідко. Дія за знач. озирнутися, озиратися. З озирками — а) поглядаючи кругом; озираючись; б) обережно, обачно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. озирк — О́ЗИРК, у, ч., розм., рідко. Швидкий погляд навколо, назад. В озирку твоєму бачилось жаданнє [жадання] Жити і любити (Я. Щоголів); Тритузний опинився попереду одинцем, але він, видно, почував, що Кульбака й тут вже наступає йому на п'яти, бо озирнувсь, ..  Словник української мови у 20 томах
4. озирк — з о́зирками. 1. Поглядаючи кругом; оглядаючись. Помітивши Семка,.. дівчина з озирками поспішає до нього (О. Гончар). 2. зі сл. розка́зувати, кивну́ти, зверну́тися і т. ін. Так, щоб ніхто не бачив і не чув; обережно, обачно.  Фразеологічний словник української мови
5. озирк — Озирк, -ку м. Взглядъ, взглядъ вокругъ. Встрѣчено только у Щоголева: Сумно ти дивилась на високі гори, ходники чинару, лаври й сікомори. В озирку твоєму бачилось жадання жити і любити. Щог. Сл. 6.  Словник української мови Грінченка