озолочувати
ОЗОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ОЗОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.
1. кого, що. Надавати кому-, чому-небудь золотистого кольору; забарвлювати в золотистий колір або відтінок.
Ще дужче мов побіліла дідова голова й борода, сонце, прокравшись крізь віття, озолотило їх, тоді як лице стало аж чорне, очі повилися смутком, тугою... (Панас Мирний);
Озолотило сонце похмурі хмари на заході (Г. Косинка).
2. кого, розм. Щедро обдаровувати грішми, багатством.
– Якби мені така сила грошей, я б озолотив би і себе, і свою бабу, і свою приймачку (І. Нечуй-Левицький);
– Земля – мати, – казав він, – шануй її, то вона тебе озолотить (Б. Грінченко);
– Бачите, пане Франко, вашій роботі – нема ціни. Вас мало озолотити за неї (П. Колесник).
Словник української мови (СУМ-20)