ойкнути
О́ЙКНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до о́йкати.
Стрибнув [коновод] наперед і вдарив переднього своєю простою, але в його руках страшною зброєю. Чоловік ойкнув, захитався... (Б. Грінченко);
Біля печі сусідки разом ойкнули, поточилися до дверей і настрашені мигнули попідвіконню (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)