ойкнути
О́ЙКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до о́йкати.
Стрибнув [коновод] наперед і вдарив переднього своєю простою, але в його руках страшною зброєю. Чоловік ойкнув, захитався… (Гр., II, 1963, 296);
Біля печі сусідки разом ойкнули, поточилися до дверей і настрашені мигнули попідвіконню (Панч, В дорозі, 1959, 50).
Словник української мови (СУМ-11)