ойкати
О́ЙКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Викрикувати, промовляти "ой!".
Люди стогнуть, ойкають (Н.-Лев., IV, 1956, 241);
— Ой, як твої гладіолуси розпустилися! Тоня вже біля квітів, над кожною квіткою нахиляється, над кожною ойкає від захоплення (Гончар, Тронка, 1963, 167).
2. перен. Стискатися від якого-небудь сильного почуття, несподіванки; завмирати (про серце).
Серце ойка, і лине спів, як даль весни (Сос., II, 1958, 349).
Словник української мови (СУМ-11)