ойкати
О́ЙКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Викрикувати, промовляти “ой!”.
Люди стогнуть, ойкають (І. Нечуй-Левицький);
– Ой, як твої гладіолуси розпустилися! Тоня вже біля квітів, над кожною квіткою нахиляється, над кожною ойкає від захоплення (О. Гончар).
2. перен. Стискатися від якого-небудь сильного почуття, несподіванки; завмирати (про серце).
Серце ойка, і лине спів, як даль весни (В. Сосюра).
Словник української мови (СУМ-20)