окатий
ОКА́ТИЙ, а, е.
1. Який має великі очі, з великими очима.
Всі впізнали двох дячих та чорного окатого богуславського дяка (І. Нечуй-Левицький);
На дні рову під лопухами копицями гніздились жаби, чорні, здорові, окаті (Панас Мирний);
З керамічної плитки лукаво мружилася .. оката і станом гнучка русалка (В. Дрозд).
2. Який має гострий зір; гострозорий.
– Ти, оката, все бачиш, – зауважив Чемериця, зворушений її увагою (Г. Коцюба);
Не вподобав зама зав І рішив з роботи зняти: – Я його боюсь, – казав, – Надто він уже окатий, Все він бачить, що й не слід Заму бачити по штату... (С. Воскрекасенко).
Словник української мови (СУМ-20)