окличник
ОКЛИ́ЧНИК, а, ч., рідко.
Те саме, що опові́сник.
Бенкет великий готується в царських палатах. Все прибране, все скінчене, окличники оббігали весь Рим, гукаючи запросини цісарської (Дніпрова Чайка);
Стріла бранців сумнозвісна Кафа лементом окличників купецьких (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)