окличник
ОКЛИ́ЧНИК, а, ч., рідко. Те саме, що опові́сник.
Бенкет великий готується в царських палатах. Все прибране, все скінчене, окличники оббігали весь Рим, гукаючи запросини цісарської (Дн. Чайка, Тв., 1960, 200);
Стріла бранців сумнозвісна Кафа лементом окличників купецьких (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 573).
Словник української мови (СУМ-11)