окличний

ОКЛИ́ЧНИЙ, а, е. Який виражає оклик.

На письмі закінчені висловлювання — фрази відділяються крапкою, знаком оклику, знаком питання. Ці розділові знаки відповідають стверджуючій, окличній, питальній інтонаціям (Худ. чит.., 1955, 115).

◊ Окли́чне ре́чення — речення, яке виражає емоціонально-вольові прояви того, хто говорить, і вимовляється з підвищеною інтонацією.

Значення в інших словниках

1. окличний — окли́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. окличний — [окличнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. окличний — -а, -е. Який виражає оклик. Окличне речення — речення, яке виражає емоціонально-вольові прояви того, хто говорить, і вимовляється з підвищеною інтонацією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окличний — ОКЛИ́ЧНИЙ, а, е. Який виражає оклик. На письмі закінчені висловлювання – фрази відділяються крапкою, знаком оклику, знаком питання. Ці розділові знаки відповідають ствердній, окличній, питальній інтонаціям (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. окличний — Окли́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)