Значення в інших словниках
-
окличник —
окли́чник іменник чоловічого роду, істота рідко
Орфографічний словник української мови
-
окличник —
див. оповісник
Словник синонімів Вусика
-
окличник —
ОКЛИ́ЧНИК, а, ч., рідко. Те саме, що опові́сник. Бенкет великий готується в царських палатах. Все прибране, все скінчене, окличники оббігали весь Рим, гукаючи запросини цісарської (Дніпрова Чайка); Стріла бранців сумнозвісна Кафа лементом окличників купецьких (Н. Рибак).
Словник української мови у 20 томах
-
окличник —
ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ'Я́ВНИК рідко, ОКЛИ́ЧНИК рідко, ГЛАША́ТАЙ іст., ПОКЛИ́КАЧ іст., КЛИКУ́Н іст., БОХТА́Р діал.; ГЕРО́ЛЬД іст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився..
Словник синонімів української мови
-
окличник —
Окли́чник, -ка; -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
окличник —
ОКЛИ́ЧНИК, а, ч., рідко. Те саме, що опові́сник. Бенкет великий готується в царських палатах. Все прибране, все скінчене, окличники оббігали весь Рим, гукаючи запросини цісарської (Дн. Чайка, Тв.
Словник української мови в 11 томах
-
окличник —
Окли́чник, -ка м. Глашатай. Скрізь по віщовому місту почили гукати окличники: У раду! у раду! К. ЧР. 268.
Словник української мови Грінченка