Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
оповісник —
опові́сник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
оповісник —
Провісник, провіститель, вістун, а. герольд.
Словник синонімів Караванського
оповісник —
I герольд (іст.), глашатай, кликун, огласник, окличник, покликач, провісник, сурмар, сурмач II див. ангел; апостол; вісник
Словник синонімів Вусика
оповісник —
ОПОВІ́СНИК, а, ч. Той, хто оповіщає кого-небудь про щось. Він запропонував Яновському їхати по краю оповісником волі князя Потьомкіна, що намислив організувати з запорожців козацьке військо (С. Добровольський); Оповісник лиш мить передихав .. і знову розпочинав усю довгу фразу волання (Іван Ле).
Словник української мови у 20 томах
оповісник —
ОПОВІ́СНИК (той, хто оповіщає когонебудь про щось), ОБ'Я́ВНИК рідко, ОКЛИ́ЧНИК рідко, ГЛАША́ТАЙ іст., ПОКЛИ́КАЧ іст., КЛИКУ́Н іст., БОХТА́Р діал.; ГЕРО́ЛЬД іст. (при дворах європейських монархів). Гучний голос оповісника.. покотився..
Словник синонімів української мови
оповісник —
ОПОВІ́СНИК, а, ч. Той, хто оповіщає кого-небудь про щось. Він запропонував Яновському їхати по краю оповісником волі князя Потьомкіна, що намислив організувати з запорожців козацьке військо (Добр., Очак. розмир, 1965, 36); Оповісник лиш мить передихав..
Словник української мови в 11 томах