оповісник
ОПОВІ́СНИК, а, ч. Той, хто оповіщає кого-небудь про щось.
Він запропонував Яновському їхати по краю оповісником волі князя Потьомкіна, що намислив організувати з запорожців козацьке військо (Добр., Очак. розмир, 1965, 36);
Оповісник лиш мить передихав.. і знову розпочинав усю довгу фразу волання (Ле, Хмельницький, І, 1957, 183).
Словник української мови (СУМ-11)