оповісник
ОПОВІ́СНИК, а, ч.
Той, хто оповіщає кого-небудь про щось.
Він запропонував Яновському їхати по краю оповісником волі князя Потьомкіна, що намислив організувати з запорожців козацьке військо (С. Добровольський);
Оповісник лиш мить передихав .. і знову розпочинав усю довгу фразу волання (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)