оклунок

ОКЛУ́НОК, нка, ч. Те саме, що клу́нок.

Баба з великим оклунком на плечах поспішає. За нею плентається хлопчик, теж з оклунком (Вас., Незібр. тв., 1941, 226);

Найближчої неділі випросив у матері оклунок проса, звалив його на плечі, поніс у Валки на базар (Минко, Моя Минківка, 1962, 94);

*У порівн. Остапа в’язали, Мов оклунок, сердешного На коника клали (Морд., І, 1958, 544).

Значення в інших словниках

1. оклунок — оклу́нок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. оклунок — -нка, ч. Те саме, що клунок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. оклунок — Ка, ч., інд.-авт. Те саме, що клунок. Як удова, з оклунком заходить Україна в рідний дім... (Т.1, кн.2:156).  Словник поетичної мови Василя Стуса
4. оклунок — ОКЛУ́НОК, нка, ч. Те саме, що клу́нок. Баба з великим оклунком на плечах поспішає. За нею плентається хлопчик, теж з оклунком (С. Васильченко); Найближчої неділі випросив у матері оклунок проса, звалив його на плечі, поніс у Валки на базар (В.  Словник української мови у 20 томах
5. оклунок — КЛУ́НОК (торба або невеликий мішок з чим-небудь, пристосовані для носіння їх за плечима), ОКЛУ́НОК, КЛУМА́К, ТЛУМА́К розм. Чоловіки спочатку почали подавати клунки.  Словник синонімів української мови