1. Словник української мови в 11 томах

оклунок

ОКЛУ́НОК, нка, ч. Те саме, що клу́нок.

Баба з великим оклунком на плечах поспішає. За нею плентається хлопчик, теж з оклунком (Вас., Незібр. тв., 1941, 226);

Найближчої неділі випросив у матері оклунок проса, звалив його на плечі, поніс у Валки на базар (Минко, Моя Минківка, 1962, 94);

*У порівн. Остапа в’язали, Мов оклунок, сердешного На коника клали (Морд., І, 1958, 544).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оклунок — оклу́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. оклунок — -нка, ч. Те саме, що клунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оклунок — Ка, ч., інд.-авт. Те саме, що клунок. Як удова, з оклунком заходить Україна в рідний дім... (Т.1, кн.2:156). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. оклунок — ОКЛУ́НОК, нка, ч. Те саме, що клу́нок. Баба з великим оклунком на плечах поспішає. За нею плентається хлопчик, теж з оклунком (С. Васильченко); Найближчої неділі випросив у матері оклунок проса, звалив його на плечі, поніс у Валки на базар (В. Словник української мови у 20 томах
  5. оклунок — КЛУ́НОК (торба або невеликий мішок з чим-небудь, пристосовані для носіння їх за плечима), ОКЛУ́НОК, КЛУМА́К, ТЛУМА́К розм. Чоловіки спочатку почали подавати клунки. Словник синонімів української мови