1. Словник української мови у 20 томах

оклунок

ОКЛУ́НОК, нка, ч.

Те саме, що клу́нок.

Баба з великим оклунком на плечах поспішає. За нею плентається хлопчик, теж з оклунком (С. Васильченко);

Найближчої неділі випросив у матері оклунок проса, звалив його на плечі, поніс у Валки на базар (В. Минко);

* У порівн. Остапа в'язали, Мов оклунок, сердешного На коника клали (Д. Мордовець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оклунок — оклу́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. оклунок — -нка, ч. Те саме, що клунок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оклунок — Ка, ч., інд.-авт. Те саме, що клунок. Як удова, з оклунком заходить Україна в рідний дім... (Т.1, кн.2:156). Словник поетичної мови Василя Стуса
  4. оклунок — КЛУ́НОК (торба або невеликий мішок з чим-небудь, пристосовані для носіння їх за плечима), ОКЛУ́НОК, КЛУМА́К, ТЛУМА́К розм. Чоловіки спочатку почали подавати клунки. Словник синонімів української мови
  5. оклунок — ОКЛУ́НОК, нка, ч. Те саме, що клу́нок. Баба з великим оклунком на плечах поспішає. За нею плентається хлопчик, теж з оклунком (Вас., Незібр. тв. Словник української мови в 11 томах