околіти
ОКОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
1. Здохнути, загинути (про тварин).
– Така втрата... Околів мій кінь (Ю. Збанацький);
// зневажл. Вмерти (про людей).
Ну, злодій околів – і ділом: Ворони, а не мир, прокракали над тілом (Л. Боровиковський).
2. Стати нерухомим, втратити чутливість від холоду, страху і т. ін.; заклякнути.
Словник української мови (СУМ-20)