околіти
ОКОЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.
1. Здохнути, загинути (про тварин).
— Така втрата… Околів мій кінь (Збан., Малин. дзвін, 1958, 210);
// зневажл. Перестати жити, вмерти (про людей).
Ну, злодій околів — і ділом: Ворони, а не мир, прокракали над тілом (Бор., Тв., 1957, 179).
2. Стати нерухомим, втратити чутливість від холоду, страху і т. ін.; заклякнути.
Словник української мови (СУМ-11)