оконтурювати
ОКОНТУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОКОНТУ́РИТИ, рю, риш, док., що, спец.
Визначати контури, приблизні межі чого-небудь.
У двох місцях знайшли вони родовища залізняку і сланцю .. Наступні геологічні експедиції мають оконтурити ці райони (О. Донченко);
// Певним чином намічати, показувати контури, обриси, межі чого-небудь.
Кожний брав землю в радіусі між репером і слідом інженерової лінії – і кидав ту землю на обвід – оконтурювали стовбур [шахти] (М. Рудь);
Останнім часом широко застосовується спосіб законтурного заводнення пласта, який полягає в тому, що поклади нафти оконтурюють кільцем свердловин, куди під тиском нагнітають воду (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)