окрадений
ОКРА́ДЕНИЙ, а, е, поет., рідко.
Дієпр. пас. до окра́сти.
Вони народились і виросли в завойованій і погнобленій, і окраденій чужинцями країні (з публіц. літ.);
* Образно. Чи ж нам, окраденим долею нашою, й хвиля кохання – за гріх?! (М. Старицький);
Суспільно-політична сатира І. Манжури пройнята непримиренною ненавистю до гнобителів і гарячою любов'ю, палким співчуттям до всіх пригноблених, до всіх окрадених життям (з наук. літ.);
// у знач. прикм.
[Шевченко:] Не бійся, люба... Правда оживе .. І люд окрадений спасе (І. Кочерга);
// окра́дено, безос. пред.
Несправджене кохання, несправджений ідеал – це звучить як справжня драма, бо когось окрадено, ошукано (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)