окрай

О́КРАЙ¹, ю, ч., заст.

Край (див. край¹ 1).

– Будьте ласкаві, скажіть дівчині, нехай мене проведе на окрай пущі, щоб мені знов не блукати (Марко Вовчок);

Йде смерть, схиляючись до тих, Що, зранені, при окраях доріг, Лежать (М. Бажан).

О́КРАЙ², прийм., з род. в., розм.

Уживається при зазначенні місця розташування кого-, чого-небудь, поблизу або збоку від когось, чогось; край, біля, поруч.

[Катерина:] Як бачу тебе окрай себе, що ти зі мною, так тоді тільки мені й легко, й весело (М. Костомаров);

Шумлять гаї окрай дороги (Я. Шпорта).

Значення в інших словниках

1. окрай — окра́й прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. окрай — див. близько  Словник синонімів Вусика
3. окрай — I -ю, ч., заст. Край (див. край I 1)). II прийм., з род. в., розм. Уживається для зазначення місця розташування кого-, чого-небудь; край, біля, поруч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окрай — БІ́ЛЯ прийм., з род. в. (указує на місце перебування або розташування кого-, чого-небудь поблизу когось або чогось), ПОБІ́ЛЯ, КРАЙ, ОКРА́Й розм.; ПРИ з місц. в., ПО́ПРИ із знах., рідше місц. в., діал.  Словник синонімів української мови
5. окрай — О́КРАЙ¹, ю, ч., заст. Край ( див. край¹1). — Будьте ласкаві, скажіть дівчині, нехай мене проведе на окрай пущі, щоб мені знов не блукати (Вовчок, VI, 1956, 326); Йде смерть, схиляючись до тих, Що, зранені, при окраях доріг, Лежать у варті (Бажан, Вибр.  Словник української мови в 11 томах