окрай

О́КРАЙ¹, ю, ч., заст. Край ( див. край¹1).

— Будьте ласкаві, скажіть дівчині, нехай мене проведе на окрай пущі, щоб мені знов не блукати (Вовчок, VI, 1956, 326);

Йде смерть, схиляючись до тих, Що, зранені, при окраях доріг, Лежать у варті (Бажан, Вибр., 1936, 23).

О́КРАЙ², прийм., з род. в., розм. Уживається при зазначенні місця розташування кого-, чого-небудь; край, біля, поруч.

[Катерина:] Як бачу тебе окрай себе, що ти зі мною, так тоді тільки мені й легко, й весело (Кост., І, 1967, 195);

Шумлять гаї окрай дороги (Шпорта, Вибр., 1958, 441).

Значення в інших словниках

1. окрай — окра́й прийменник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. окрай — див. близько  Словник синонімів Вусика
3. окрай — I -ю, ч., заст. Край (див. край I 1)). II прийм., з род. в., розм. Уживається для зазначення місця розташування кого-, чого-небудь; край, біля, поруч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. окрай — О́КРАЙ¹, ю, ч., заст. Край (див. край¹ 1). – Будьте ласкаві, скажіть дівчині, нехай мене проведе на окрай пущі, щоб мені знов не блукати (Марко Вовчок); Йде смерть, схиляючись до тих, Що, зранені, при окраях доріг, Лежать (М. Бажан). О́КРАЙ², прийм.  Словник української мови у 20 томах
5. окрай — БІ́ЛЯ прийм., з род. в. (указує на місце перебування або розташування кого-, чого-небудь поблизу когось або чогось), ПОБІ́ЛЯ, КРАЙ, ОКРА́Й розм.; ПРИ з місц. в., ПО́ПРИ із знах., рідше місц. в., діал.  Словник синонімів української мови