округлий
ОКРУ́ГЛИЙ, а, е.
Який має закруглені форми, лінії, обриси.
Біля округлого валу стояли Видний .. й двоє у поіржавілих куртках гірників з лопатами (Олесь Досвітній);
Ворушиться од вітру округле вирізне листя (О. Ільченко);
// Для якого характерні заокруглені форми, лінії.
Федір читав і знову перечитував цього листа, написаного ретельним округлим почерком (М. Руденко);
// Позбавлений різкості; плавний, повільний, розмірений (про рухи, жести і т. ін.).
З почуттям власної вищості, з виразом невимовного презирства до того темного хлопства, що так не личив його котячому видові, пан писар округлим рухом звернувсь плечима до громади і .. вступив у канцелярію (М. Коцюбинський);
Петро згадав мимоволі Степана, дотепного, ловкого Степана, його округлі жести, його красивий голос і пошкодував, що немає з ним товариша (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)