округлий

окру́глий

-а, -е.

Який має закруглені форми, лінії, обриси.

|| Позбавлений різкості; плавний, повільний, розмірений (про рухи і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. округлий — окру́глий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. округлий — Круглий, круглястий, округлений, опуклий, опукуватий, кругловатий, круглуватий; (жест) м'який, не різкий.  Словник синонімів Караванського
3. округлий — див. круглий  Словник синонімів Вусика
4. округлий — Кулястий, колуватий  Словник чужослів Павло Штепа
5. округлий — ОКРУ́ГЛИЙ, а, е. Який має закруглені форми, лінії, обриси. Біля округлого валу стояли Видний .. й двоє у поіржавілих куртках гірників з лопатами (Олесь Досвітній); Ворушиться од вітру округле вирізне листя (О.  Словник української мови у 20 томах
6. округлий — КРУГЛЯ́СТИЙ (який має трохи круглу форму), КРУГЛУВА́ТИЙ, КРУГЛЯ́ВИЙ, ОКРУ́ГЛИЙ, ЗАКРУ́ГЛЕНИЙ, ЗАОКРУ́ГЛЕНИЙ (який став таким внаслідок певної дії). Обличчя у Мишуні було круглясте, як у немовляти (Ю.  Словник синонімів української мови
7. округлий — ОКРУ́ГЛИЙ, а, е. Який має закруглені форми, лінії, обриси. Біля округлого валу стояли Видний.. й двоє у поіржавілих куртках гірників з лопатами (Досв., Вибр., 1959, 323); Ворушиться од вітру округле вирізне листя (Ільч., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
8. округлий — Округлий, -а, -е Круглый, шарообразный. В тій світлиці округлий столик. АД. І. 43.  Словник української мови Грінченка