окружний
ОКРУЖНИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до о́круг.
Приїхали [Славко і Краньцовська ] в місто X. Це – повітове місто, осідок староства й окружного суду (Л. Мартович);
Окружна виборча комісія.
2. Розташований навколо чого-небудь; який діє по колу.
Окружна магістраль матиме велике значення для кращого зв'язку між окремими районами міста (з газ.).
3. у знач. ім. окружни́й, но́го, ч., іст. У царській Росії – чиновник повітової адміністрації.
Не вигадали поради [Мотрі й Оришці] й волосні. Судили, рядили – та окружному, а окружний – та губернаторові (Панас Мирний).
ОКРУ́ЖНИЙ, а, е.
1. Прикм. до окру́га 1.
– І Римськії поставить [Еней] стіни, В них буде жити, як в раю; Великі зробить переміни Во всім окружнім там краю (І. Котляревський);
Прославить [журналіст трудівників] на всі на окружнії села, Щоб стали відомі у кожнім дому (С. Олійник).
2. Який має форму круга.
Посередині замкового дворища стояла досить простора, з трьома банями і окружним піддашшям церква (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)