окріп
ОКРІ́П¹, ро́пу, ч.
Кипляча або дуже гаряча вода; кип'яток.
Хто опарився на окропі, той і на холодну воду студить (прислів'я);
Скорою ходою почимчикував [Яць Зелепуга] до хати другого швагра, того самого, котрому ген-то жінка окропом ноги обварила (І. Франко);
* У порівн. Ще тільки об'явили волю, піщани зашуміли, як окріп у горшку (Панас Мирний);
Мати обняла мене і гірко заплакала. Так і вмила мою голову сльозами, як окропом (О. Стороженко);
Саїдові знов наче окропом ошпарив хто лице. Червоні барви навіть це загоріле обличчя заливають (Іван Ле).
◇ Верті́тися (крути́тися) як (мов, ні́би і т. ін.) му́ха в окро́пі див. верті́тися;
Ку́паний в окро́пі див. ку́паний;
Купа́ти в окро́пі див. купа́ти;
(1) Немо́вби хто обілля́в окро́пом (д) див. ошпа́рювати;
Скрути́тися, як му́ха на окро́пі див. скру́чуватися;
Як (мов, на́че і т. ін.) му́ха (рідше му́хи) в окро́пі див. му́ха;
Як (мов, на́че і т. ін.) окро́пом ошпа́рило див. ошпа́рювати;
Як (мов, на́че і т. ін.) ошпа́рений (обпа́рений, опа́рений і т. ін.) [окро́пом] див. ошпа́рений;
Як (мов, ні́би і т. ін.) в окро́пі кипи́ть див. кипі́ти;
Як (мов, ні́би і т. ін.) жа́ром (окро́пом, хо́лодом, жа́ром і хо́лодом, моро́зом і т. ін.) обдати́ / обдава́ти <�Як (мов, ні́би і т. ін.) хто жа́ром обда́в> див. обдава́ти;
Як (мов, ні́би і т. ін.) скупа́ли в окро́пі див. скупа́ти.
ОКРІ́П², ро́пу, ч., розм.
Те саме, що кріп.
Словник української мови (СУМ-20)