окурений
ОКУ́РЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до окури́ти.
Герої повісті [Ю. Збанацького] “Таємниця Соколиного бору” прийшли на сторінки твору з виру життя і боротьби, обпалені сонцем, овіяні стрімкими вітрами, окурені порохом (з наук. літ.);
На сонному подвір'ї, оповитому весняними шатами, окуреному пахощами, ніжно, тихо засюрчали кайдани (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)