Орфографічний словник української мови

окурений

оку́рений

дієприкметник

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. окурений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до окурити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. окурений — ОКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до окури́ти. Герої повісті [Ю. Збанацького] “Таємниця Соколиного бору” прийшли на сторінки твору з виру життя і боротьби, обпалені сонцем, овіяні стрімкими вітрами, окурені порохом (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
  3. окурений — ОКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окури́ти. Герої повісті [Ю. Збанацького] "Таємниця Соколиного бору" прийшли на сторінки твору з виру життя і боротьби, обпалені сонцем, овіяні стрімкими вітрами, окурені порохом (Рад.  Словник української мови в 11 томах