окурений

ОКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окури́ти.

Герої повісті [Ю. Збанацького] "Таємниця Соколиного бору" прийшли на сторінки твору з виру життя і боротьби, обпалені сонцем, овіяні стрімкими вітрами, окурені порохом (Рад. літ-во, 11, 1966, 23);

На сонному подвір’ї, оповитому весняними шатами, окуреному пахощами, ніжно, тихо засюрчали кайдани (Вас., І, 1959, 263).

Значення в інших словниках

1. окурений — оку́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. окурений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до окурити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. окурений — ОКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до окури́ти. Герої повісті [Ю. Збанацького] “Таємниця Соколиного бору” прийшли на сторінки твору з виру життя і боротьби, обпалені сонцем, овіяні стрімкими вітрами, окурені порохом (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах