окурений
ОКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окури́ти.
Герої повісті [Ю. Збанацького] "Таємниця Соколиного бору" прийшли на сторінки твору з виру життя і боротьби, обпалені сонцем, овіяні стрімкими вітрами, окурені порохом (Рад. літ-во, 11, 1966, 23);
На сонному подвір’ї, оповитому весняними шатами, окуреному пахощами, ніжно, тихо засюрчали кайдани (Вас., І, 1959, 263).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окурений — оку́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- окурений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до окурити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окурений — ОКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до окури́ти. Герої повісті [Ю. Збанацького] “Таємниця Соколиного бору” прийшли на сторінки твору з виру життя і боротьби, обпалені сонцем, овіяні стрімкими вітрами, окурені порохом (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах