окурений

оку́рений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до окурити.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окурений — оку́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. окурений — ОКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до окури́ти. Герої повісті [Ю. Збанацького] “Таємниця Соколиного бору” прийшли на сторінки твору з виру життя і боротьби, обпалені сонцем, овіяні стрімкими вітрами, окурені порохом (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. окурений — ОКУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окури́ти. Герої повісті [Ю. Збанацького] "Таємниця Соколиного бору" прийшли на сторінки твору з виру життя і боротьби, обпалені сонцем, овіяні стрімкими вітрами, окурені порохом (Рад. Словник української мови в 11 томах