олтар
ОЛТА́Р, я́, ч.
Те саме, що ві́вта́р.
Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Леся Українка);
Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений; до його вже потім приставлена новіша церква (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)