Значення в інших словниках
-
олтар —
олта́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
олтар —
див. вівтар
Словник церковно-обрядової термінології
-
олтар —
-я, ч., церк. Те саме, що вівтар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
олтар —
Вівтар
Словник чужослів Павло Штепа
-
олтар —
ОЛТА́Р, я́, ч. Те саме, що ві́вта́р. Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Леся Українка); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений; до його вже потім приставлена новіша церква (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
-
олтар —
Східна частина храму, де міститься престол
Словник застарілих та маловживаних слів
-
олтар —
прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо.
Фразеологічний словник української мови
-
олтар —
ВІВТА́Р (у давніх народів — місце для жертвоприношень), ЖЕРТО́ВНИК, ОЛТА́Р заст. Скоро завважила (жертва) батька, що край вівтаря похилився В тузі незмірній (М. Зеров); Майдан став схожий на страшний жертовник вавилонських богів (І.
Словник синонімів української мови
-
олтар —
ОЛТА́Р, я́, ч., церк. Те саме, що вівта́р. Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Л. Укр., І, 1951, 160); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений; до його вже потім приставлена новіша церква (Н.
Словник української мови в 11 томах