олтар

прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо. У передсмертній записці вони (герої-панфіловці) писали: «Ми приносимо своє життя на олтар Вітчизни» (З газети); Тобі (Україні) несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (В. Самійленко).

Значення в інших словниках

1. олтар — олта́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. олтар — див. вівтар  Словник церковно-обрядової термінології
3. олтар — -я, ч., церк. Те саме, що вівтар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. олтар — Вівтар  Словник чужослів Павло Штепа
5. олтар — ОЛТА́Р, я́, ч. Те саме, що ві́вта́р. Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Леся Українка); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений; до його вже потім приставлена новіша церква (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
6. олтар — Східна частина храму, де міститься престол  Словник застарілих та маловживаних слів
7. олтар — ВІВТА́Р (у давніх народів — місце для жертвоприношень), ЖЕРТО́ВНИК, ОЛТА́Р заст. Скоро завважила (жертва) батька, що край вівтаря похилився В тузі незмірній (М. Зеров); Майдан став схожий на страшний жертовник вавилонських богів (І.  Словник синонімів української мови
8. олтар — ОЛТА́Р, я́, ч., церк. Те саме, що вівта́р. Іфігенія ворушить багаття на олтарі, щоб ясніше горіло, поправляє покраси (Л. Укр., І, 1951, 160); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений; до його вже потім приставлена новіша церква (Н.  Словник української мови в 11 томах
9. олтар — (лат. — підвищення) Те саме, що і вівтар.  Архітектура і монументальне мистецтво