омаста
ОМА́СТА, и, ж., діал.
1. Жир.
З них [овець] вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо (І. Франко);
Сама Аниця жила пісною бараболею, а для Йвана то десь омасти випросить, то борщик забілить (Л. Мартович);
* Образно. Цар обібрав з-поміж своїх вельможів [вельмож] Людину мовну, що язик – омаста (А. Кримський).
2. Приправа.
Сіль – омаста, масло – окраса (приказка).
Словник української мови (СУМ-20)