омаста
ОМА́СТА, и, ж., діал.
1. Жир.
З них [овець] вони добували собі одежу й страву, омасту й м'ясо (І. Франко);
Сама Аниця жила пісною бараболею, а для Йвана то десь омасти випросить, то борщик забілить (Л. Мартович);
* Образно. Цар обібрав з-поміж своїх вельможів [вельмож] Людину мовну, що язик – омаста (А. Кримський).
2. Приправа.
Сіль – омаста, масло – окраса (приказка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- омаста — Ома́ста: Ома́сті, ома́ста: Ома́сть, ома́ста: — жир [21] — жир, підлива [44-2] — жир, приправа [18] — жир; приправи [1] — товща, жир [IV] Словник з творів Івана Франка
- омаста — -и, ж., діал. 1》 Жир. 2》 Приправа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- омаста — ома́ста 1. кул. жир (ст): Возняк невдоволений, що страви несолені, як слід, але солі тепер бракує, а ще страви мають замало омасти в собі (Боберський) 2. ірон., знев. комплімент (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- омаста — ОМА́СТА, и, ж., діал. 1. Жир. З них [овець] вони добували собі одежу й страву, омасту й м’ясо (Фр., VI, 1951, 22); Сама Аниця жила пісною бараболею, а для Йвана то десь омасти випросить, то борщик забілить (Март., Тв., 1954, 39); *Образно. Словник української мови в 11 томах
- омаста — Ома́ста, -ти ж. Жирная приправа къ кушанью. Сіль — омаста, масло — окраса. Ном. № 12378. Словник української мови Грінченка