ономастика
ОНОМА́СТИКА, и, ж.
1. Розділ мовознавства, що вивчає власні назви.
Інститут української мови докладає багато зусиль, працюючи в галузі ономастики (з газ.);
Топоніміка – галузь ономастики.
2. лінгв. Сукупність власних назв у словниковому складі національної мови, мови творів письменника тощо.
Дослідження ономастики творів Є. Маланюка дозволяє простежити розвиток світоглядних позицій автора (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)