ономастика
ОНОМА́СТИКА, и, ж.
1. Розділ мовознавства, що вивчає власні назви.
Інститут української мови докладає багато зусиль, працюючи в галузі ономастики (з газ.);
Топоніміка – галузь ономастики.
2. лінгв. Сукупність власних назв у словниковому складі національної мови, мови творів письменника тощо.
Дослідження ономастики творів Є. Маланюка дозволяє простежити розвиток світоглядних позицій автора (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ономастика — онома́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ономастика — [ономастиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
- ономастика — -и, ж. 1》 Розділ мовознавства, що вивчає власні назви. 2》 лінгв. Сукупність власних назв у словниковому складі мови. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ономастика — Назвознавство, іменознавство, див. ономатологія Словник чужослів Павло Штепа
- ономастика — онома́стика (від грец. ονομαστική – майстерність давати імена) галузь мовознавства, що досліджує власні імена: назви родів, племен, народностей, націй (етноніміка), географічні назви (топоніміка), а також власні особові імена. Інша назва – ономатологія. Словник іншомовних слів Мельничука
- ономастика — ОНОМА́СТИКА и, ж. 1. Розділ мовознавства, що вивчає власні назви. Інститут мовознавства разом з мовознавчими кафедрами республіки докладає багато зусиль, працюючи в галузі ономастики (Вітч., 3, 1963, 198); Топоніміка — галузь ономастики. 2. лінгв. Сукупність власних назв у словниковому складі мови. Словник української мови в 11 томах