ономастика
онома́стика
-и, ж.
1》 Розділ мовознавства, що вивчає власні назви.
2》 лінгв. Сукупність власних назв у словниковому складі мови.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ономастика — онома́стика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- ономастика — [ономастиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
- ономастика — Назвознавство, іменознавство, див. ономатологія Словник чужослів Павло Штепа
- ономастика — ОНОМА́СТИКА, и, ж. 1. Розділ мовознавства, що вивчає власні назви. Інститут української мови докладає багато зусиль, працюючи в галузі ономастики (з газ.); Топоніміка – галузь ономастики. 2. лінгв. Словник української мови у 20 томах
- ономастика — онома́стика (від грец. ονομαστική – майстерність давати імена) галузь мовознавства, що досліджує власні імена: назви родів, племен, народностей, націй (етноніміка), географічні назви (топоніміка), а також власні особові імена. Інша назва – ономатологія. Словник іншомовних слів Мельничука
- ономастика — ОНОМА́СТИКА и, ж. 1. Розділ мовознавства, що вивчає власні назви. Інститут мовознавства разом з мовознавчими кафедрами республіки докладає багато зусиль, працюючи в галузі ономастики (Вітч., 3, 1963, 198); Топоніміка — галузь ономастики. 2. лінгв. Сукупність власних назв у словниковому складі мови. Словник української мови в 11 томах