он-он

ОН-О́Н, ОН-ОН-О́Н, част. вказ., розм.

Підсил. до он 1 (уживається при вказуванні на більш віддалений предмет).

[2-га дівчина:] Дівчата, бачите он-он під гіркою манячать дві тополі?! (С. Васильченко);

Але так по-справжньому і не бачив її [весни]. Поки він дивиться в одне місце, а Настечка вже тиче пальцем в інше: – Он-он – пішла! (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. он-он — он-он-он, част. вказ., розм. Підсил. до он 1) (указує на більш віддалений предмет).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. он-он — ОН-О́Н, ОН-ОН-О́Н, част. вказ., розм. Підсил. до он 1 (уживається при вказуванні на більш віддалений предмет). [2-га дівчина:] Дівчата, бачите он-он під гіркою манячать дві тополі?! (Вас., III, 1960, 11); Але так по-справжньому і не бачив її [весни].  Словник української мови в 11 томах