опадати
ОПАДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОПА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перев. 3 ос.
1. Відриваючись, обсипатися, падати з дерев, кущів і т. ін. (про листя, пелюстки, плоди і т. ін.).
В кінці греблі шумлять верби, А лист опадає (з народної пісні);
Як буде жолудь опадати, як в парку жовкнутиме лист, чекай мене у димний Харків (І. Гончаренко);
Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла (Є. Гребінка);
Опало на деревах останнє листя (Ю. Збанацький);
* Образно. Поза столом сидить на лаві .. сквапний чоловічок – вже давненько не юнак, відколи вже й квіт з його опав, та ще й не трухляк (Марко Вовчок);
// Губити листя, пелюстки, плоди і т. ін. (про дерева, квіти і т. ін.).
Сади мої, сади зелененькі, Рано цвіли, та пізно опадали! (з народної пісні);
Ще не траплялось бачити ніколи, Як плачуть, опадаючи, квітки (П. Воронько);
* Образно. – Я ні за кого не хочу, – сказала Настя. – Ото біда, як підождати? Дівчина – це не малина, не опаде (Марко Вовчок).
2. Падати вниз, додолу.
Над головою хурчали осколки й опадали, гупаючи, мов груші (О. Гончар);
// Руйнуючись, осипатися; обрушуватися, обвалюватися.
Двері гримнули сумно, і біля порога опала й розсипалася біла глина (Г. Епік).
3. Спадати, зсуватися з кого-, чого-небудь.
Мовчки підняв батько сина і поніс до воза. Ручка в його звисла, а в їй картузик недогорілий... одежа спопеліла, опадає... (Б. Грінченко);
Бджілки злотисті В квітах літають, Роси перлисті З трав опадають (М. Рильський).
4. Переміщуватися вниз, займати нижче положення; опускатися.
Хвиля хвилю наганяє, То зроста, то опадає, То тіка в пітьму (М. Старицький);
Низько стеляться хмари, ростуть, збиваються в купу і опадають (М. Коцюбинський);
* Образно. Вона .. опадала чимраз глибше на дно тої пропасті, яку круг неї і під нею викопало богатство [багатство] її чоловіка (І. Франко);
// Осідаючи, знижувати свій рівень.
– Вода не буде опадати, бо наші вороги загатили потік (І. Франко);
Потемніли, пожухли і почали опадати сніги (В. Козаченко).
5. Звисати донизу; обвисати.
Лазар побачив низеньку людину.., на якій все – вуси, волосся, старий мундир – звисало і опадало, наче довго лежало в воді і тільки що вийняте звідти (М. Коцюбинський);
// Безсило опускатися, схилятися донизу (від слабості, втоми і т. ін.).
Їхні голови сонні Опадали на груди Й застигали в німому спокої (С. Крижанівський);
Він зупинився й підняв руку для хресного знаку, та на півдорозі рука його опала (Я. Галан);
* Образно. Напружені нерви одразу опали, як порвані струни (І. Нечуй-Левицький).
6. Осідати на що-небудь, покриваючи його з поверхні (про іній, росу і т. ін.).
Сивий іній непомітно й поволі опадає на дерева (І. Цюпа);
На зов'ялу удень квітку опаде вечірня роса, і піднімає квіточка головку, розправляє зомлілі листочки (Панас Мирний);
// перен. Наставати, починатися.
Змрок почина опадати на землю (Марко Вовчок).
7. Зменшуватися в об'ємі, стухати (про пухлини, набряки на тілі).
Шумаков майже фізично почував, як шкіра на рані стягається, пухлина опадає і поступово зменшується в ній жар (С. Голованівський);
// Худнути, западати (про тіло або його частини).
Вона зів'яла, зсохла, як билина в спеку; лице зблідло, помарніло..; щоки опали (І. Нечуй-Левицький).
8. розм. Худнучи, втрачати округлість форм (про людину, тварину); спадати з тіла.
Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка; постарів, захирів, опав (Панас Мирний);
– Тонна в бикові, а ти йому даєш два кілограми дерті? Травою щоб жив?.. Щоб охуд, опав? (К. Гордієнко).
9. перен. Іти на спад, зменшуватися, поступово зникати.
Не сумуй, що врода Опадає з личка (П. Грабовський);
Марія, не розгинаючи спини, вивертала груддя, копала землю. Опадала сила молодиці (К. Гордієнко).
Опада́ють / опа́ли ру́ки див. рука́.
◇ (1) Опада́ти / опа́сти з (із) сил, рідко – ставати безсилим, знемагати від утоми.
Не раз в гарячих днях, коли воздух [повітря] аж жаркий, опадаю зовсім із сил (О. Кобилянська).
ОПАДА́ТИ², а́є, недок., ОПА́СТИ, опаде́, док., кого, що.
1. Оточувати, обступати кого-, що-небудь навколо, з усіх боків.
Килина винесла самовар, котрого в кімнаті опали менші дочки, неначе мухи мед (І. Нечуй-Левицький);
Кожному було гарно дивитись, як змарнілі матері опали старшого лейтенанта, дякуючи за подарунок (О. Гончар);
* Образно. Опала Коника зима; А Коник не придбав улітку ні зерна (Л. Боровиковський);
// Оточуючи, обступаючи, нападати на кого-небудь з усіх боків.
В той час, коли свій лук підносив він, Пірати вже опали з всіх сторін (М. Бажан);
// Обсідати кого-, що-небудь з поверхні, з усіх боків.
– Що таке, Вітя? Вкусило щось? Вітя пролупався, протер очі, сплюнув: – Приверзлося, що опали бджоли (С. Васильченко).
2. перен. Охоплювати, оволодівати (про думки, почуття і т. ін.).
Інші думи опадали зосереджене чоло [Ольги] (Я. Качура);
Хміль їм враз вилетів із голови, а натомість усіх опав переляк (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)