оперний
О́ПЕРНИЙ, а, е.
1. Стос. до опери.
Оперне мистецтво на Україні – важлива й невід'ємна частина культури нашої країни (з наук. літ.);
– От коли б мені вдалось потрапити на оперну сцену! – говорила Антося. – Як би я грала! Як би я співала! (І. Нечуй-Левицький);
Оперна вистава;
Оперний співак;
Оперний театр.
2. Такий, як в опері, в учасників оперної вистави.
Високо над садом, здавалось, під саме небо жайворонком шугнув із зелення чистий, як криця, викоханий та випещений оперний тенор (С. Васильченко);
// перен. Несправжній, театральний.
Вулицями проїздять верхи оперні запорожці в жупанах з клейнодами й корогвою. Скрізь підозріле цілування (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)