оперний
О́ПЕРНИЙ, а, е.
1. Прикм. до о́пера.
Оперне мистецтво на Україні — важлива й невід’ємна частина культури нашої країни (Укр. клас. опера, 1957, 11);
— От коли б мені вдалось потрапити на оперну сцену! — говорила Антося. — Як би я грала! Як би я співала! (Н.-Лев., IV, 1956, 185);
Оперна вистава; Оперний співак; Оперний театр.
2. Такий, як в опері.
Високо над садом, здавалось, під саме небо жайворонком шугнув із зелення чистий, як криця, викоханий та випещений оперний тенор (Вас., І, 1959, 32);
// перен. Несправжній, театральний.
Вулицями проїздять верхи оперні запорожці в жупанах з клейнодами й корогвою. Скрізь підозріле цілування (Довж., І, 1958, 45).
Словник української мови (СУМ-11)