опертий

ОПЕ́РТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до опе́рти.

Грициха сиділа на припічку з опертою на стільці хорою ногою та й пряла (Л. Мартович);

Сава стояв, опертий під стіною з закиненими на плечі руками (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. опертий — опе́ртий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. опертий — Опе́ртий. Заснований, узасаднений. “Дністер” опертий на засаді взаїмности своїх членів (Б., 1895, 19, 4) // пол. opierać — 1) підпирати, спирати (на щось, на чомусь), 2) засновувати, узасаднювати.  Українська літературна мова на Буковині
3. опертий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до оперти. 2》 у знач. прикм.Який обперся об що-небудь, притулився до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. опертий — опе́ртий 1. спертий, похилений на опору (ст): Василь раптом підносить оперту на колінах голову і дивиться вбік, де в півтемряві спочиває на звиненому накривалі голова Ґарана (Лисяк)...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. опертий — ОПЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до опе́рти. Грициха сиділа на припічку з опертою на стільці хорою ногою та й пряла (Март., Тв., 1954, 79). 2. у знач. прикм. Який обперся об що-небудь, притулився до чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах