опецьок

ОПЕ́ЦЬОК, цька, ч., розм.

1. Товста, незграбна дитина.

– Справді, опецьок... нігде правди діти, поганенька дитина... (Леся Українка);

// Зовсім мала дитина.

– Було хазяйка посадить мені на руки опецькувату дитину, а я ще й сама опецьок, сливинь [сливень] дитина! – трохи не підвередилась тими дітьми (І. Нечуй-Левицький);

Молода мати з рожевим .. опецьком підійшла до веселого гурту (Ю. Яновський).

2. Невисока на зріст товста, незграбна людина.

– Яма готова, – повідомив Безрука коротконогий опецьок (Г. Епік).

Значення в інших словниках

1. опецьок — опе́цьок іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. опецьок — (дитя) оклецьок, бецман, (дорослий) кардупель, куцак; ЖМ. ДИТИНА.  Словник синонімів Караванського
3. опецьок — див. дитина; низький  Словник синонімів Вусика
4. опецьок — -цька, ч., розм. 1》 Товста, незграбна дитина. || Зовсім мала дитина; дитя. 2》 Невисока на зріст товста, незграбна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. опецьок — ТОВСТУ́Н розм. (товстий, повний чоловік), ТОВСТЮ́Х розм., ГЛАДУ́Н розм., ПУХТІ́Й розм., ПАЦЮ́К зневажл.; ЧЕРЕВА́НЬ розм., ПУЗА́НЬ (ПУЗА́Н) розм. (чоловік з великим животом); ОПЕ́ЦЬОК розм. (про дитину).  Словник синонімів української мови
6. опецьок — ОПЕ́ЦЬОК, цька, ч., розм. 1. Товста, незграбна дитина. — Справді, опецьок… нігде правди діти, поганенька дитина… (Л. Укр., III, 1952, 747); // Зовсім мала дитина; дитя.  Словник української мови в 11 томах
7. опецьок — Опе́цьок, -цька м. = оклецьок 2.  Словник української мови Грінченка